Сьомий

Коли на Землі пробудилася містична енергія, світ змінився… Можливим стало все. Але те, що все СТАЛО можливим, ще не означало, що все МАЛО БУТИ можливим. Тож уряд установив правила. Закони. Спосіб, завдяки якому громадяни США могли безпечно користуватися благами надприродного світу. Та правила й закони — для слабших. Для людей з обмеженнями. Для тих, хто не був Сьомим. Ходить чимало чуток про те, що саме зробив Сьомий, аби опинитися в «Утраченому шепоті» — підземній в’язниці для найнебезпечніших окультистів. Але ніхто не сумнівається в тому, що сталося в ніч його страти. Захисні чари, накладені наймогутнішими ритуалістами семи різних держав… чари, покликані не лише унеможливити містичне втручання у страту, а й водночас знищити душу Сьомого, щоб із нею вже ніколи не можна було зв’язатися, воскресити його чи якось інакше скористатися нею, аби піти його слідами… не спрацювали. Свідки з жахом дивилися, як голова найсильнішого менталіста на службі армії США луснула, наче виноградина. Вони кричали, коли провідний окультний слідчий Скотленд-Ярду — той самий, що нібито схопив Сьомого, — розсипався на попіл. Тіло Сьомого вигиналося й корчилося в путах, шкіра палала від потойбічних розрядів… але він не помирав. Він сміявся. Сміявся, зриваючи із себе пута. Сміявся, коли його тюремники зіщулилися від страху. Сміявся, винищуючи своїх мучителів. Сміявся, знову вдихнувши свіже повітря, якого був позбавлений стільки років. І сміявся, думаючи про те, що зробить, коли дістанеться Нью-Йорка.